13 листопада Ансамбль 1 р.навчання
13 листопада
Ансамбль 1 р.навчання
Тема уроку: Спів із дотриманням нюансів. Чітка дикція.
Вивчення пісні "Нас багато посвіту"
Робота над словом
Робота над словом потрібна не лише акторам та вокалістам, але й звичайним людям у буденному житті. Найголовніше — уміння володіти мовним апаратом. Те, як промовляємо різні звуки, залежить від системного тренування мовного апарату. Музиканти, наприклад. перш ніж навчитися грати на музичному інструменті, роками вивчають гами, постійно тренуються. А ми повинні щоденно займатися розвитком нашого мовного апарату.
Вправи для розвинення мовного апарату
«Коло»
Стати в коло, узяти один одного за руки, зосередити своє тіло, думку та відчути биття серця, не відпускаючи рук «сусідів».
Губи
Губи — це «два береги», які повинні працювати (і нижня, і верхня). Слід зазначити, що під час артикуляції найбільш інертними є ті м’язи, що піднімають верхню губу.
«Посмішка»
Губи витягнути хоботком уперед, потім розтягнути аж до вух у посмішці. Робити це потрібно активно й доти, поки відчуєте, ніби губи голками штрикає.
«Маятник»
Губи скласти докупи та рухати з однієї сторони в іншу (зліва направо, зверху вниз і навпаки).
«Коловорот»
Губи скласти докупи та рухати по колу за годинниковою стрілкою і в протилежному напрямку.
Язик
Язик — основний «мовленнєвий інструмент», задіяний у процесі артикуляції. Він інформує слух і повинен активно працювати.
«Вуздечка»
Спочатку спробувати дістати язиком до носа, потім — до підборіддя. Ця вправа розвиває вуздечку, що прив’язує язик до нижнього піднебіння.
«Іриска»
Уявіть, що до піднебіння прилипла цукерка. Потрібно спробувати язиком «відірвати» її.
«Укол»
Активно надавлюєте всередині кінчиком язика у щічку так, щоб здавалося, що ви, ніби той ховраха, набиваєте рот зернятками.
«Хрестики-нулики»
Рот закритий. Малюєте кінчиком язика хрестик. Поєднуєте ліву точку верхнього піднебіння з правою точкою нижнього піднебіння, потім праву точку верхнього з лівим нижнього і навпаки.
«Зубочистка»
Рот відкритий, нижню щелепу опустити донизу. Стулюючи губи разом, одночасно «загостреним» кінчиком язика потягнутися до останнього верхнього кутнього зуба з правого боку за годинниковою стрілкою, ніби намагаєтеся щось «виколупувати». Потім те ж, але в протилежному напрямку — проти годинникової стрілки.
Дихання
Значну роль у роботі над словом відіграє дихання. Дихання — це рефлекторний процес. У буденному житті ми не зосереджуємо свою увагу на тому, як потрібно дихати, але під час роботи на сцені важливо володіти своїм диханням.
«Шина»
Ноги поставити на ширині плечей і різко наклонитися донизу, промовляючи звук -ш- на видиху (Якщо починається запаморочення, припинити цю вправу).
«Коса»
Косите траву уявною косою. Руки здіймаєте вверх і робите вдих, різко опускаєте (ніби косите траву) і робите видих, промовляючи звук -ш-.
«Пила»
Станьте в пару один до одного лицем та уявіть, що вам необхідно попиляти дрова. Той, хто нахиляється вперед, видихає та промовляє звук -ш-. Той, хто відхиляється назад, робить вдих і промовляє звук -с-. Потім навпаки.
«Кульбабка»
Візьміть у руку уявну кульбабку, витягніть руку на всю її довжину вперед і, вдихнувши повітря, розбийте кульбабку, здуйте з неї пух. Контролюйте, щоб дихання йшло спочатку в нижню комору, потім середню і тільки потім — верхню комору нашого апарату.
Дикція
Є табличка (лінійка) голосних, до яких ми поступово додаємо приголосні До цих голосних належать І, Е, А, О, У, И.
«Горох»
Уявіть, що перед вами стіна, у яку потрібно жбурляти горох. Голосні — це і є горох. на одному звуці.
«Пісня»
Спробуйте, мов пісня, переливати кожен звук у наступний.
Приголосні допомагають розвивати дикцію. Вправи виконувати на одному звуці.
- Додати звук -б- на початок і на кінець складу: біб, беб, баб, боб, буб, биб.
- Додати звук -в-: вів, вев, вав, вов, вув, вив.
- Додати шиплячі -ч- і -щ-: чіч, чеч, чач, чоч, чуч, чич; щіщ, щещ, щащ, щощ, щущ, щищ.
- Скоромовки:
- бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ;
- білка бігала багато, бо шукала в лісі брата.
- Розподілитися на дві команди. Кожна команда виконує окремі завдання:
- розповісти скоромовку, ніби обговорюєте дуже важливу подію;
- розповісти скоромовку, ніби сперечаєтеся з кимось.
Як виправити дефекти мовлення вокалом
Дислалія
Дислалія — порушення вимови звуків при нормальному слухові; змішання звуків, заміна одних звуків іншими. Виділяють два види: механічну, де необхідна пластика вуздечки язика або верхньої губи, та моторну функціональну.
Заняття вокалом допоможуть розвинути мовленнєву моторику. Застосовуйте вокальну артикуляційну гімнастику, направлену на правильну вимову окремих голосних або приголосних звуків. Тоді поступово сформуються навички безпомилкового вживання відпрацьованих звуків.
Ринофонія
Ринофонія — зміна тембру голосу при нормальній вимові звуків. Типовий при ринофонії носовий відтінок голосу виникає внаслідок неправильного направлення голосовидихаючого струму. Причини появи цього дефекту можуть бути різні. Ринофонія, що виникла через психічні травми, переляк чи страх, має перехідний характер. Поширеною причиною також є млява артикуляція дітей, у яких м’яке піднебіння не дотягується до задньої стінки глотки.
Варто виконувати вокальні вправи, які передбачають спів голосних. Розпочинайте зі звуків «а», «е», через декілька занять додайте «о», через декілька тижнів — «і» та останнім — «у». Починайте такі заняття зі співу терцій, пізніше — тризвуків. Спів нормалізує діафрагмальне дихання, яке сприяє правильному формуванню спрямованого повітряного струменю, активізації роботи піднебіння та глотки.
Дисфонія
Дисфонія — розлад голосоутворення, порушення висоти, сили та тембру голосу. Голос стає хриплим, слабким, вібруючим, фальцетним, тремтячим.
При дисфонії корисно виконувати протяжні вокальні вправи, чергувати виконання віршів і спів нескладних творів у середній теситурі. А коли виконавець уже добре відчуває роботу діафрагми та гортані, можна поступово розширювати діапазон вокальних вправ і творів.
Заїкання
Часто як доповнення до логопедичних вправ лікарі рекомендують заняття академічним вокалом. Його специфіка полягає в плавному звуковеденні, правильному диханні, проспівуванню всіх голосних звуків. Музика розбиває складні слова на простіші ритмізовані склади. Через це співаку-заїці легше вимовляти слова, аніж під час розмови.
Часто заїкання супроводжує переривчасте дихання. Вокал здатен виправити й цю проблему. Оскільки спів потребує добре поставленого дихання, співак-заїка привчається говорити протяжно, не перериваючи дихання.
Виконуючи твір, вокаліст із заїканням змушений думати не про те, як йому важко спілкуватися, а про те, що він хоче донести до слухачів. Психологічне задоволення від вдалих виступів не лише на великій сцені, а й просто в колі друзів сприяє позитивному ефекту терапії та пришвидшує усунення дефекту.
Гаркавість
Часто в колектив приходять діти, які не вимовляють приголосний «р». З чим це пов’язано? Можливо, у дитини коротка під’язикова вуздечка — тоді необхідне втручання лікаря. Але частіше причиною дефекту є лінь дітей, небажання чітко вимовляти приголосні. Замість «р» вони промовляють щось середнє між «л» та «р». Відповідно працює не кінчик язика, як повинно бути при вимові вібруючих приголосних, а серединка.
Впоратися з цим дефектом не важко. Є вправи, які допоможуть розвинути чутливість кінчика язика, наприклад, «Грибок» і «Конячка». Якщо ви все виконуєте правильно, кінчик язика завдяки струму повітря починає тремтіти.
Закріпіть отримані навички вокальними вправами на звучання протяжного звуку «р». Якщо дитина, виконуючи твір, усе ще неправильно вимовляє цей звук, керівникові варто взяти червоний олівець та обвести в тексті всі складні моменти. Тоді дитина навіть удома звертатиме увагу на виділені склади та поступово всі «р» звучатимуть правильно. Зазвичай дитині достатньо заспівати декілька творів із правильною вимовою звуку, щоб надалі вона говорила його автоматично, не замислюючись.
Займатися співом не лише приємно, але й корисно, особливо дітям.
Коментарі
Дописати коментар