23 березня Понич Олександра (1 р. навчання індивідуальне)

 

23 березня

Понич Олександра (1 р. навчання індивідуальне)

Тема уроку: Робота над сиплячим звуком

Є декілька важливих аспектів, завдяки яким ми чуємо та відрізняємо тембри голосів. В першу чергу на становлення тембру впливає наш голосовий апарат, який складається з багатьох органів – зв’язки, ротова порожнина, горло, гортань з голосовими складками, трахея, бронхи. Усі ці частини нашого тіла беруть участь в утворенні резонансної системи, завдяки якій ми чуємо наш голос.

Ви коли-небудь чули свій голос зі сторони? Напевно ви не впізнали себе на запису! Авжеж, адже ми чуємо себе ніби з середини, а всі інші люди чують зовні. Це пов’язано зі специфікою роботи нашого резонансного апарату та сприйняття звукових хвиль нашим слухом.

У кожної людини свій індивідуальний організм, всі люди різні та їх голосові апарати теж різні. У чоловіків, наприклад, зв’язки довші, ніж у жінок, тому, згідно з законами фізики, вони можуть видавати звуки на нижчих частотах, тому що їх зв’язки здатні коливатися на нижчих хвилях.

Таким чином і сукупність частот, які утворюються в нашому голосовому і резонансному апаратах різна, звідси і різноманітність тембрів. Багато людей хотіли б, щоб їх голос звучав по іншому. В особливості це стосується співаків, акторів, телеведучих та усіх, кому доводиться подовгу спілкуватися.

Тембр голосу у багатьох залежить від особливостей організму людини. Велике значення мають об’єм, форма трахеї та ротового резонатора, а також щільність змикання голосових зв’язок. Тому радикально змінити звучання голосу не є можливим. Однак можна надати тембру необхідну фарбу, додавши низьких або високих обертонів та сиплячого звуку і домігшись їх ідеального балансу. Для цього існують різні вправи, наприклад, вимова м’якого фрикативного звуку «г». Великий вплив на тембр має форма губ та положення язика. Можна експериментувати, наприклад, змінювати положення щелепи та розмовляти з зафіксованою нижньою губою

для сиплячого звуку, перш за все, необхідна м*яка атака звуку (предихальна), повітря плавно випускати з легень, тверді звуки повинні ставати глухими, а голосні їм у цьому допомагати, тоді все вийде.