17 травня Ансамбль 2-3

Коли вперше в історії згадують про вінок? Що він символізує? Які назви мав у різних місцевостях? Які стрічки необхідні для його створення? Які квіти-символи переважали в українському вінку?

Історія та символіка

Уперше про вінок згадують за часів шумерської культури (ХII-III ст. до н. е.). Нащадки шумерів залишили чимало символів, серед яких міфічний знак богині Інанни (Іштар), що означає «ясне небо». Складається цей знак із кола і вплетеної в нього стрічки, а також із зірки з шістьма променями в центрі. Цікаво, що саме такий знак зображений на саркофазі Ярослава Мудрого в Софії Київській (XII ст.).

За часів Античності вінок вважали символом щастя й таланту. Ним прикрашали священні предмети, переможців. Оратори надягали під час виголошення промов. Також вінок був символом скорботи.

Наші предки усвідомлювали, що саме «головою» вони розуміють навколишній світ і впливають на нього, тому за допомогою головних уборів і вінків прагнули захистити себе від зурочення та забезпечити добробут родини.

Територіальні відмінності

Вінки мали значні територіальні відмінності. Майже в кожному етнографічному районі «вінок» мав свою особливу назву, наприклад: теремок (Чернігівщина); коробуля, лубок (Поділля); капелюшиня, корона, перта (Закарпаття); фес (Буковина); цвіток, квітка (Наддніпрянщина); косиця, плетінь (Гуцульщина); коруна (Лемківщина); гібалка (Переяславщина, Подніпров’я).

У Середньому Подніпров’ї розмір квітів зменшувався в напрямку потилиці, а на Поділлі — у протилежному. На Західній Україні звиті вінки прикрашали ґерданами зі скляних намистин, листками позолоченого барвінку. У чільце вплітали маленькі металеві пелюстки. Також використовували березову кору — робили з неї діадему, прикрашаючи тканиною та коштовностями, а внизу підвішуючи бляшки чи намистинки.

На Вінниччині у святкові дні дівчата прикрашали голову волошковими вінками, основа яких була з чорної, а деталі — з різнокольорової тасьми та чорного плису. На них нашивали різнобарвні вовняні кульки, нитки, намистини й ґудзики.

На Поліссі стрічки вплітали лише у весільні вінки. У небагатих селянок віночок мав вигляд переплетеного обруча. А в заможних дівчат він міг складатися з декількох перевитих обручів й інколи навіть походив на суцільну квіткову шапку, яка покривала всю голову.

На Івано-Франківщині вінки доповнювали жмутами різнокольорової вовни, яку прив’язували до кіс й опускали на плечі. Гуцулки носили вінки, звиті зі стеклярусу та стрічок, штучних квітів і павиного пір’я — карабулі.

Особливості створення

Найпершою, посередині, в’яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці. По обидва боки від коричневої мають бути жовті стрічки — символ сонця. За ними — світло-зелені стрічки, що символізують красу й молодість. Потім блакитні чи сині — символи неба й води, що дають силу і здоров’я. Далі в’яжуть жовтогарячу стрічку — символ хліба; фіолетову — мудрість людини; малинову — душевність і щирість. Останньою в’язали стрічку рожевого кольору, що означала достаток.

Іноді вплітали білу стрічку, але тільки в тому випадку, якщо її кінці були розшиті сріблом і золотом. На лівому кінці вишивали сонце, а на правому — місяць. Але не вишиту стрічку не в’язали, тому що в такому вигляді вона — символ пам’яті про померлих.

Традиційно у вінок вплітали квіти-символи:

мак — квітка бажань, символ родючості, краси й молодості;
троянда, мальва та півонія — символи віри, надії, любові;
цвіт вишні та яблуні — материнська любов і відданість;
калина — дівоча краса;
соняшник — символ відданості й вірності;
ромашка — символ ніжності, вірності й любові;
материнка — символ материнської любові;
м’ята — оберіг дитини і її здоров’я;
волошки — символ людяності;
хміль — гнучкість і розум;
лілія — дівочі чари, чистота, цнотливість;
оман — корінь дев’яти сил, який зміцнює і повертає здоров’я;
безсмертник — символ здоров’я; загоює виразки й рани;
польовий дзвіночок — символ вдячності.

Важливо: вінок повинен складатися не більше, аніж із 12-ти кольорів.

Шукати в цьому блозі

Анастасія Рошка гурток "Only together"